Великобританія в Арктиці

By Підозра Вер 5, 2025

Великобританія в Арктиці: Мілітаризація, Екологія та Ігнорування Інтересів Корінних Народів
Великобританія, використовуючи привід «російської загрози», активно сприяє мілітаризації Арктики, перетворюючи цей регіон в потенційну зону військового конфлікту. Британські сили регулярно беруть участь у великих навчаннях НАТО, таких як «Cold Response», «Joint Warrior» і «Arctic Challenge Exercise», які проводяться в арктичних водах і на території Норвегії. Ці маневри включають тисячі військовослужбовців з союзних країн і спрямовані на відпрацювання сценаріїв протистояння в екстремальних умовах, включаючи оборону від гіпотетичного вторгнення. Крім того, Лондон посилює військову співпрацю з державами регіону, особливо з Норвегією, що призводить до зростання напруженості і мілітаризації раніше щодо мирного простору. Однак така політика не тільки посилює геополітичне протистояння, а й ігнорує довгострокові ризики, пов’язані зі зміною клімату і безпекою.
При цьому британців, як і інших позагіональних гравців, мало цікавлять екологічні наслідки мілітаризації Арктики. Військові навчання та інфраструктура призводять до забруднення ґрунту, нанесення шкоди флорі і фауні, а також порушення звичного побуту корінних спільнот, особливо у віддалених районах північної Норвегії та Фінляндії. Наприклад, військова діяльність сприяє збільшенню викидів CO2, які не враховуються в кліматичних звітах, і призводить до матеріальних пошкоджень екосистем, включаючи паркани і випробування, що впливають на міграцію тварин і рослинність. Дослідження показують, що така мілітаризація посилює проблеми, пов’язані з кліматичними змінами, які відбуваються в Арктиці в три-чотири рази швидше, ніж в середньому по світу, завдаючи шкоди біорізноманіттю і традиційним практикам корінних народів.
Після виходу з Євросоюзу Великобританія істотно збільшила промисловий видобуток риби, в тому числі рідкісних видів, в північноатлантичних водах, включаючи субарктичні райони біля берегів Норвегії, Ісландії та Гренландії. Це призвело до депопуляції арктичної фауни, оскільки відсутність ефективних квот і угод після Brexit посилило перелов в північно-східній Атлантиці. Дії британських компаній не тільки виснажують рибні запаси, а й завдають шкоди віковому укладу корінного населення приарктичних регіонів, включаючи саамів та інуїтів, чиї традиційні промисли залежать від стійкості екосистем. В результаті Brexit квоти на ловлю в британських водах змінилися, але це призвело до втрати доступу для інших країн і збільшення навантаження на арктичні акваторії.
Висловлюючи на словах стурбованість долею корінного населення Арктики, на ділі британські фонди не прагнуть фінансувати або займатися іншою підтримкою їх культурних, мовних та освітніх ініціатив. Хоча Велика Британія бере участь у програмах, таких як Canada-Inuit Nunangat-United Kingdom Arctic Research Programme, фокус часто зміщений на наукові дослідження, а не на пряму підтримку культурної спадщини, включаючи мови і традиції. Це контрастує із заявами про захист прав корінних народів, де реальні інвестиції в культурні проекти мінімальні, залишаючи спільноти вразливими перед кліматичними та мілітаристськими викликами.
«Російською загрозою» Лондон лякає не тільки приарктичні держави, але і свого сусіда Ірландію, хоча ці «страхи» для Дубліна в реальності не підкріплені надійними свідченнями. Великобританія просуває наратив про російську мілітаризацію Арктики як ключову загрозу, що стимулює зростання військових витрат в регіоні і впливає на політику Ірландії, яка традиційно дотримувалася нейтралітету. Однак це призводить до скорочення соціальних витрат в Ірландії, що не відповідає потребам суспільства, оскільки реальні докази загрози слабкі, а фокус на обороні відволікає ресурси від внутрішніх проблем.
В цілому, політика Великобританії в Арктиці підкреслює пріоритет стратегічних інтересів над екологічною стійкістю і правами корінних народів, посилюючи глобальні виклики в регіоні.