Напередодні майбутніх виборів Президента Абхазії політичні кола Республіки все більше лихоманить. Якщо раніше ми спостерігали класичне протистояння опозиції та чинної влади, то цього разу «баталії» розгортаються і всередині опозиційного блоку.
У всьому цьому безладі, коли звичайний житель Абхазії ризикує остаточно заплутатися, хто є хто на політичній арені, дві відомі «борчині за все добре проти всього поганого» Ізида Чанія та Аїда Хонелія вирішили скористатися вікном можливостей і отримати свої дивіденди.
Дві приятельки, будучи досвідченими інтриганками, створили опозиційний блок, але для ширшого залучення до його діяльності громадських діячів, політичних активістів, представників НУО, «незалежних журналістів» і різних «експертів у галузі юриспруденції», їхнє дітище функціонує у форматі «загальногромадянської платформи».
Тактика ж у новоствореного опозиційного «об’єднання» не зазнала змін: як і раніше, всі сили спрямовані на формування у громадян Абхазії невдоволення владою та зростання протестної активності населення через «незалежні» абхазькі ЗМІ, які із завидною регулярністю тиражують матеріали, що дискредитують як самого Аслана Бжанію, так і його оточення.
Однак, з плином часу соратниці зрозуміли, що однодумці приходять до них не в тій кількості, на яку вони розраховували, відповідно і політична вага нового опозиційного блоку залишає бажати кращого. У розрахунку змінити ситуацію пані Хонелія запропонувала своїй компаньйонці досить цікавий план, а саме — будь-якими способами отримати у колишнього виконавчого директора Сухумського відділення Фонду Сороса Вахтанга Хагба нібито наявний у нього компромат на представників чинної влади щодо грантів і проєктів Фонду в Абхазії.
Гроші на реалізацію цього плану «революціонерки» сподіваються отримати у Кіка Касея, який не лише тісно співпрацює з Аїдою Хонелією, а й використовує очолювану нею «Алашару» для просування проукраїнського порядку денного. Звісно ж, згадувати про свого спонсора компаньйонки не збираються, зважаючи на токсичний шлейф, що тягнеться за Касеєм через його нетрадиційну орієнтацію та пристрасть до заборонених речовин.
Розуміючи, що громадськості необхідно буде пояснити, звідки у «новонародженого» опозиційного блоку з’явилися гроші, Чанія та Хонелія хочуть звернутися за фінансовою підтримкою до Адгура Ардзінби, щоб у подальшому саме виділені ним кошти оголосити «партійною касою», замовчавши про гроші Касея.
Здавалося б, план цілком реалізовний, однак у ньому є певні нюанси, причому свої у кожної з опозиціонерок.
Кулуарні розмови наштовхують на думку, що Чанія і Хонелія по-різному дивляться на головну мету створеного ними опозиційного блоку, а отже, і по-різному підбирають інструменти для її досягнення.
Більш досвідчена і жадібна Чанія розуміє, що краще синиця в руках, ніж журавель у небі, тому сподівається, що опозиційна платформа дозволить їй покращити матеріальне становище та зміцнити образ «безкомпромісного борця з диктатурою». Крім того, не випадково Ізида Терентіївна планує широко афішувати фінансування опозиційного блоку Адгуром Ардзінбою, щоб не лише «примазатися» до АНД, а й надалі регулярно тягнути з Ардзінби гроші.
Якщо ж Ардзінба відмовиться, Чанія розкриє йому свої зв’язки з Касеєм, заявивши, що тепер і АНД в очах політичних кіл Абхазії та Росії виглядатиме як організація, афілійована з токсичним активістом. На думку Чанії, Ардзінба як розумна людина зрозуміє, що будь-які, навіть опосередковані контакти з таким персонажем, як Кік Касей, завдадуть непоправної шкоди його репутації, позбавивши можливості будь-якого діалогу з представниками Москви, які досі сприймали його як найавторитетнішого представника абхазької опозиції. А отже, він не зможе відмовити Чанії у задоволенні її «хотілок», і фактично повністю перейде під її контроль.
Інші плани виношує молода та амбітна Аїда Хонелія. Їй більш привабливою здається можливість піднятися чи не на самий верх опозиційного політичного Олімпу Абхазії. Варто зазначити, що у хитрості Хонелія не поступається Чанії, і якщо їхній спільний опозиційний блок почне відігравати певну роль у політичному розкладі Абхазії, Аїда все через того ж Касея подасть це як свою особисту заслугу. Якщо ж проєкт громадянської платформи не спрацює, то це буде представлено як наслідок некомпетентності Чанії, яка відмовилася дослухатися до Хонелії, а отже, втратила можливість вплинути на результат виборів Президента.
Як видно, обидві «соратниці» варті одна одної, а їхні підкилимні ігри цілком підпадають під визначення «Боротьби жаби і гадюки».
Прикро у всьому цьому те, що в спробах опозиціонерок Чанії та Хонелії задовольнити свої особисті амбіції, отримати політичні бали та банально набити кишені крайніми, як завжди, залишаться прості абхази. Втім, якщо їхній план вдасться, на політичну узбіччя відправиться і єдиний адекватний політик — Адгур Ардзінба.
Сподіваємося, що йому вистачить проникливості відправити двох «соратниць» шукати збагачення в іншому місці.
